Подкаст «У molo є питання» / 2 сезон, 10 епізод
Зараз ми розуміємо, що молодь - це найбільш суб’єктна група в Україні. З першого сезону подкасту ми зафіксували, що ми не втрачене покоління, ми - віднайдений сенс цього світу. Молодь здатна шукати та знаходити розуміння речей, чинити мудро та нестандартно. Моло має питання і дає на них відповіді.
Уже зараз тисячі молодих людей об’єднані в громадські спільноти, якраз ті, які формують нашу національну ідентичність, які мають в собі суспільний клей, які закладають підвалини нашого суспільного договору. І є люди, які створюють, формують та розвивають ці спільноти, які є драйверами позитивних змін. Тому другому сезоні ми хочемо поговорити з ними.
Apple Podcasts: https://apple.co/3mcpRIM
Google Podcasts: https://bit.ly/3mk57yU
Spotify: https://spoti.fi/3ZynqyH
SoundCloud: https://bit.ly/3Ypi344
MEGOGO Audio: https://bit.ly/39YAyJi
Подкаст "У molo є питання" реалізовується МолоДвіж Центр. Львів / MoloDvizh Center. Lviv у співпраці з UNFPA, Фондом ООН у галузі народонаселення в Україні.
У нашому матеріалі стисло переповідаємо десятий епізод другого сезону подкасту, у якому Олег Малець розмовляє з Любомиром Шимківим про цінності Української академії лідерства, трансформацію лідерства під час війни та маніфест УАЛу до світу.
Що таке УАЛ і як вона живе після повномасштабного вторгнення?
УАЛ – це Українська академія лідерства, основний її продукт - це формаційна програма для підлітків, яка триває 10 місяців. Ми запрошуємо на навчання талановитих дітей, які хочуть трішки більше від життя, мають великі мрії і багато енергії, щоб творити зміни в своїх громадах і в своїй країні. Ми допомагаємо їм трохи краще зрозуміти, що вони насправді хочуть і куди сфокусувати свою енергію, щоб це приносило максимальні результати як і для самого учасника, так і для суспільного блага.
Наша цільова аудиторія – від 14 до 35 років. Окрім формаційної програми є ще короткострокові програми. Вони бувають для різних цільових аудиторій: підлітки, волонтери, школярі і т.д. Спеціальні навчання для волонтерів – це вже ті продукти, які народились після початку повномасштабного вторгнення.
Ми швидко організувались для того, щоб навчити більшу кількість українців волонтерити. За літо нам вдалося навчити приблизно 800 людей майже зі всіх куточків України. Третій наш продукт – це центр розвитку лідерства. Це інфраструктура. До війни в нас було їх п’ять: в Маріуполі, Харкові, Києві, Львові, Миколаєві. Зараз, як центр, ми функціонуємо лише у Львові. Паралельно проводимо реконструкцію будівлі, яку плануємо запустити як великий молодіжний хаб. Всі молоді люди, які зацікавленні в лідерстві, розвитку молоді, соціальній активності, зможуть отримати якісні освітні продукти в цьому хабі. У Львові ми вже близькі до фінішу реалізації цього проекту. До війни в нас подібна концепція функціонувала в Харкові, Миколаєві та Маріуполі. В Маріуполі приміщення не зруйноване, але,там зараз якийсь штаб окупантів, висять триколори, повністю все розмародерено. В Харкові в нашій будівлі займаються дітки з психологами. Спільно з місцевою владою ми думаємо про те, як наново запустити освітньо-культурне життя. В Миколаєві зараз, на жаль, нічого не відбувається. Ми віримо, що повернемось туди.
Зараз ми розробляємо наш ще один новий продукт, який є реакцією на виклики під час війни. Це програма для школярів, які потребують елементарних навичок виживання в умовах нової реальності. Діти мають стати самозарадними, щоб могти дати раду собі та своїм близьким. Ми маємо дати їм навички і розуміння розвитку цілісної особистості. Ми навчаємо молодь гармонійному розвитку: фізичному, інтелектуальному, емоційному. Відбудова України сама по собі не почнеться. Кожен на своєму рівні має її розпочати. І школяр в 7 чи 9 класі має мати картинку того, що він має робити одразу, як з’явиться можливість. Вони мають розуміти, що вони можуть зробити конкретно в своїй школі чи спільноті, щоб швидше відбудувати країну і щоб вона стала сильнішою.
Як ваша спільнота зустріла повномасштабну війну?
Все почалося в січні. Ми отримали інформацію від наглядової ради про те, що потрібно зробити релокейшин всіх наших осередків до Києва до 1 лютого. Станом на 5 лютого всі наші осередки вже були в Тернополі, Франківську та у Львові. Коли ми це робили, ми до кінця не вірили, що буде повномасштабне вторгнення. Ми релокували всі наші осередки і дуже добре, що ми це зробили завчасно. Двоє співробітників, які залишились в Маріуполі, змогли виїхати лише після 13 березня з одним рюкзаком, рідними і собакою. Частина спільноти одразу мобілізувались і пішли служити. Зараз у нас на фронті більше 50 осіб зі спільноти, 5 співробітників і частина займається гуманітарною допомогою. Ми створили маленький координаційний центр, який займався в перші місяці війни цивільними. Також наші студенти допомагали на кордоні. Ми прийняли рішення і з вересня розпочали навчання в стаціонарному режимі у Львові і продовжуємо всі наші короткострокові програми.
Чим з вами ділиться Ізраїль, з яким ви співпрацюєте? Що там радятьв контексті роботи з молоддю і розбудови лідерства в умовах війни?
На початку повномасштабного ми зустрічалися з представниками ізраїльської волонтерської організації One Heart). Якраз перші тижні, коли була потреба в менторах, в яких є досвід в таких подіях, вони свою роль дуже добре виконали: допомогли нам налагодити систему цивільної служби допомоги. Вони навчили нас користуватись укриттями, як взаємодіяти з людьми в укриттях в панічному, стресовому стані. За це ми їм дуже вдячні. Вони навчили нас і тепер ми можемо передавати ці знання іншим.
Яке лідерство зараз кується в Україні? Як трансформується лідерство в часі війни і як воно відображається у ваших студентах?
У першу чергу, в академії лідерство трактується як відповідальність за своє життя та життя інших. У нас є декілька методологічних речей, які ми прошиваємо в трактування лідерства. Перше – ідентичність в служінні. Тобто, лідер, який служить спільному благу. Друге – лідер-воїн. Воїн як тип характеру. Воїн, який націлений на результат і розуміє, що «один в полі не воїн» і потрібна команда. Третє – лідер-дослідник. Лідер завжди має плекати в собі емоцію подиву, досліджувати нове, не боятися експерементувати і залучати в свою команду сильніших людей. Четверте – лідер-мандрівник. Всі ми маємо свою персональну легенду і рухаємося протягом життя своїм шляхом. Ти маєш навчитись відчувати, бачити знаки, які тобі дає життя, щоб легенда була дійсно твоя. Як проявляється лідерство в контексті війни? В першу чергу, наша спільнота дуже багато допомагає армії. Наприклад, спільнота випускників ходили і зібрали 700 тис. грн, щоб закрити потреби випускників, які воюють. І так кожен робить безліч фантастичних речей і займається регулярним волонтерством.
Що є запорукою об’єднання в УАЛі?
Це спільний досвід. Як не крути, а під час 10 місяців програми з групою, які стали твоїми друзями – це унікальний досвід. Це програма закритого типу. Тобто, ти з цими людьми живеш, робиш проєкти, навчаєшся, відвідуєш вишколи, їздиш на змагання та в експедиції. Крім того, є багато викликів під час програми. Це якісь драми і порушення правил. Усе це об’єднує. Також студенти розділяють подібні цінності. Наприклад, любов до України на практиці. Коли вони разом вивчають Україну, розплановують разом з менторами експедиції, знайомляться з найактивнішими членами громад, здійснюють волонтерську діяльність. Так вибудовується реальна прив’язка до країни і людей.
Які цінності має УАЛ і як ви їх трактуєте?
У нас загалом є 7 цінностей. Ми вчимо в академії системного мислення і що все працює як система. Тому, цінності – це теж система. Перша цінність – бути вільним. Ми орієнтуємось на відповідальну свободу. Моя свобода закінчується там, де починається свобода когось іншого. І вона має надихати нас творити спільне майбутнє. Друга – бути справжнім. Це про твою щирість у намірах, справжність у діях. Ми не вдаємо, не приховуємо, не маскуємо себе за соціальними статусами. Ми плекаємо автентичність. Третя – бути другом. Друзі – це найвищий скарб в житті. Бути другом – це величезна роль. Четверта – бути мудрим у навчанні, стосунках, роботі, прийнятті рішень. П’ята – бути творчим, йти в життя з відкритим навстіж серцем, тобто бути відкритим до можливостей. Творчість потребує відваги. Шоста – будь! Бути тут, бути зараз, бути вільним, бути справжнім, бути другом, бути мудрим, бути творчим. Сьома – бо ми – Україна! Ми хочемо бути новою країною. Місія академії звучить так: «Глибинна трансформація українського суспільства та виховання генерації молодих лідерів нової якості».
Чи малюєте ви картинку сучасної успішної України, якою вона має бути після перемоги?
Люди – наша найбільша цінність. Ми віримо, що відбудувати будинки набагато легше, ніж відбудувати і створити людей. Під час війни демографічна ситуація в Україні значно погіршилась: дуже багато людей загинуло і виїхало. Картинка майбутньої України залежить від того, наскільки ми зможемо повернути людей і адаптувати тих, хто пережив великий стрес, втрати, травми, і допомогти їм почуватись повноцінно, щасливо і вмотивовано на побудову України. Тому, наша картинка – це щасливі люди, які розуміють свою ідентичність, які впевнені в собі, мають амбіції збудувати сильну державу. Україна – багата, інноваційна країна, яка творить і комунікує нові сенси світу.
Який ваш маніфест цьому світу?
Ми сильні, ми можемо. Ми не просимо співчувати нам. Ми просимо вас просто бути поруч і підставити плече. Хочеться, щоб Україну в світі сприймали суб’єктом. Ми маємо зараз все для цього. У нас крута армія, сильні люди, у кожній сфері українці й українки роблять фантастичну роботу. Світ має розуміти нашу спроможність і воювати разом з нами за цінності цивілізованого світу.