Подкаст «Менталочка» / 9 епізод
«Менталочка» — подкаст про переживання молоді у час війни. Це делікатні інтервізійні розмови про теперішній інтенсивний досвід, про питання, які сидять у голові і які молодь наважується врешті гучно озвучити.
Ведучими подкасту стали експертка з питань ґендерної рівності Яна Пекун та кризовий психолог Олексій Удовенко, які за допомогою розмов намагаються знайти відповіді на поставлені питання. Подкаст реалізовується МолоДвіж Центр. Львів / MoloDvizh Center. Lviv у співпраці з UNFPA, Фондом ООН у галузі народонаселення в Україні.
SoundCloud: https://bit.ly/3Bbc1vw
Spotify: https://spoti.fi/3cKDwT5
Apple Podcasts: https://apple.co/3qnociB
Google Podcasts: https://bit.ly/3cEAUpZ
MEGOGO Audio: https://bit.ly/3nuvTSr
У нашому матеріалі стисло переповідаємо десятий випуск подкасту про лінь та користь прокрастинації.
Яна: Що таке лінь?
Олексій: Лінь - це відсутність мотивації. В нас є певний ланцюжок. Біохімічний. З точки зору мозку ліні не існує. Не може бути щось, чого немає. Словом “лінь” ми описуємо відсутність бажання і мотивації. В цьому контексті ліні не існує. Ви не ліниві. Забудьте це слово назавжди. Ніколи не кажіть так про себе і про близьких.
Олексій: Чому ти прокрастинуєш?
Яна: Я часто прокрастиную, бо є вид діяльності, який мені не до вподоби, і я не хочу його робити. Здебільшого мені подобається моя робота, вона мене драйвить. Але як тільки питання доходить до якоїсь операційної роботи, то я її відкладаю інколи настільки, що в якийсь момент я розумію, що мені треба здати по дедлайну щось завтра о 12 годині. Я можу це пояснювати великим навантаженням, але я просто відклала це завдання і ввечері перед цим я можу працювати до 5 ранку. Я прийшла до того, що прокрастинація чітко вказує мені на те, що мені робити не треба, на що я не хочу витрачати час.
Олексій: В мене схожа ситуація. Якщо я бачу, що мені щось не подобається, починаю відкладати і роблю все, щоб цього не робити. Це маркер, що щось не так.
Олексій: Для того, щоб бути щасливим, не обов'язково чогось досягати. Але важливо досягнути того, що хочеться.
Яна: Не потрібно бути Ейнштейном, щоб запитати себе, що мені подобається. Дуже важливо виховувати у собі сміливість чути правду, бути не схожим на інших, не вестися на стереотипний успішний успіх. Та найкраще, коли вашими бажаннями керують ваші цінності.
Олексій: Якщо відштовхуватися від тих думок, які ми зараз озвучили, вже немає місця словам “я лінивий” чи “недостатньо успішний”. В мене є потреба в самореалізації чи потреба в любові. Потреба народжує мотив, а останній в свою чергу формує мотивацію. І от я вже щось роблю, щоб задовольнити цю потребу. Якщо я рухаюся шляхом усвідомлення своїх потреб, то там немає місця для лінощів, неуспіху.
Яна: Ми плавно підійшли до депресії, бо це єдиний виняток у такій ситуації. Люди, які вважають депресію вигадкою, кажуть, наприклад, “вийди погуляй, запишися в зал і все пройде”. Депресія - це ж хвороба, коли нам не вистачає конкретних гормонів радості, коли ми не можемо їх розподіляти рівномірно.
Олексій: Депресія входить в міжнародні класифікації захворювань МКХ-, МКЦ-10. Провідні фахівці світу кажуть, що депресія існує на нейропсихічному рівні. Це стан, коли людина не має мотивації, їй нічого не хочеться, та це єдиний випадок, коли ми можемо сказати, що людині дійсно лінь.
Яна: Важливо говорити про те, що є різні види депресії. Буває депресія помірна, за якої ви можете функціонувати і виконувати звичний пул своїх завдань. Та це не означає, що фоново ваше життя втрачає сенс. Тобто ви робите все автоматично, відчуваючи якусь відповідальність. Тоді людині треба йти до фахівця, який допоможе їй визначити проблему і шляхи боротьби з нею.
Олексій: Цей шлях не обов'язково пролягає через антидепресанти і психотерапію. Це порушення в роботі мотиваційної системи. Вона залежить від вмотивованості, досвіду і причини виникнення депресії. Інколи навіть запуск цієї мотиваційної системи може відбуватися покроково, у тому числі через прогулянки, поступове додавання в своє життя більше діяльності і вдоволення, уваги до себе. Проте цей шлях має визначити фахівець.
Олексій: В нормі людина має жити щасливо. Якщо ми глянемо на племена Папуа-Нової Гвінеї, то дві-три години на день вони витрачають на те, щоб забезпечити собі життя, а решту часу або граються, або щось досліджують.
Яна: Але жити щасливо - це про гормональне підкріплення дофаміну. Якраз гормони радості можна отримати з різних джерел, діяльності. Важливо зрозуміти, що саме мені дає повноцінне відчуття щастя. Адже є ще легкий дофамін, який може викликати залежність. Якщо людина не знає, що саме в інших сферах життя дає їй складніший дофамін, то вона може повертатися до швидкого дофаміну. Набагато краща якість життя тоді, коли ми отримуємо внутрішню сатисфакцію, глибинну радість, відчуття реалізованої цілі. Це зовсім про інший вид радості. Проте мало людей до нього прагнуть, досліджують себе, шукають відповіді на питання “що дає мені відчуття глибинної радості”.
Олексій: Саме прокрастинація допомагає зрозуміти справжні потреби людини. Якщо я так відкладаю це завдання, то чи воно насправді мені потрібне?
Яна: Якщо делегувати те, що не хочеш робити, з’являється сила, звільняється додаткова енергія. Усе, що можна делегувати, потрібно делегувати! Щоправда, перед цим варто навчитися фінансової грамотності та сформувати реалістичні очікування.
Олексій: Замість того, щоб відчувати напругу за відкладання справи, краще дозволити собі прокрастинувати розумно. Це підвищить вашу ефективність. Також важливі реалістичні очікування щодо себе, адже вони свідчать про свідомий шлях до втілення певного бажання чи вдоволення потреби.