Подкаст «Менталочка» / 2 сезон, 6 епізод
«Менталочка» — подкаст про переживання молоді у час війни. Це делікатні інтервізійні розмови про теперішній інтенсивний досвід, про питання, які сидять у голові і які молодь наважується врешті гучно озвучити.
Ведучими подкасту стали експертка з питань гендерної рівності Яна Пекун та кризовий психолог Олексій Удовенко, які за допомогою розмов намагаються знайти відповіді на поставлені питання. Подкаст реалізовується МолоДвіж Центр. Львів / MoloDvizh Center. Lviv у співпраці з UNFPA, Фондом ООН у галузі народонаселення в Україні.
Apple Podcasts: https://apple.co/3GfIu6h
Google Podcasts: https://bit.ly/3PPkNow
Spotify: https://spoti.fi/3YPkrT8
SoundCloud: https://bit.ly/3POhaiu
MEGOGO Audio: https://bit.ly/3nuvTSr
У нашому матеріалі стисло переповідаємо шостий випуск другого сезону подкасту, у якому йдеться про пропаганду, особливості її сприйняття, роль критичного мислення і соціального дорослішання у цій темі.
Чому та як працює пропаганда?
Олексій: Ми з тобою говорили про те, що немає пропаганди без нас. Ми часом йдемо в сторону рефлексії, масових процесів і важливо особливий фокус зробити на тому, як нас це стосується і як ми це відчуваємо. Що таке пропаганда, як ти гадаєш? Хто такий пропагандист? Бо я пропагандист.
Яна: Пропагандист чого?
Олексій: Справа в тому, що це слово має негативну конотацію. Я це вже багато разів помічав. У своєму блозі я випустив відео про те, щоб пропагувати науковий підхід, критичне мислення. Після чого на мене накинулися зі словами “чим ми тоді відрізняємося від інших пропагандистів, диктаторів”. Друзі, це пропаганда, вона є всюди. Справа не в тому, що ми робимо, справа в тому, що ми вкладаємо в це. Ми з тобою, наприклад, пропагандисти. Тобі так не здається?
Яна: Я впевнена в цьому, але ми такі дуже м’які. Я теж багато чого пропагую в житті, блозі, розмові з друзями, професійному колі. Але дуже логічно ми переходимо до цієї теми, бо минулого тижня ми говорили про середовище, яке формується за певними цінностями спільними. Це теж пропагування цінностей. Цього разу ми переходимо до більш глибокого контексту того, а що саме пропаганда. Як вона працює на людей? Чому вона нас зачіпає?
Олексій: А як впливає пропаганда?
Яна: Цей вплив може бути добрим, а може бути поганий. Я би хотіла, щоби ми тут відійшли від такого дуже масового контексту, хоча про нього теж важливо говорити. Ми не можемо не поговорити про тиранів в цій темі. Але я би хотіла, щоб ми перейшли до особистісного досвіду. Як називається оцей фільтр, який спрацьовує, щоб не вестися на якусь пропаганду, яка тобі не близька, навіть якщо вона гарно запакована?
Олексій: Твоя діяльність зводиться до активної пропаганди речей, прихильницею яких ти є. Чи правильно я розумію?
Яна: Фактично так.
Олексій: У чому полягає сутність твоєї роботи, як пропагандиста?
Яна: Пропагандистки. Наприклад, пропагувати фемінітиви як один з інструментів гендерної рівності. Я за те, аби розуміти інклюзивне суспільство дуже правильно і дуже чутливо. У цьому полягає суть моєї пропаганди: інклюзія - це про нас всіх, це те, що ми не можемо відкинути з нашого життя і не можемо розглядати її як якийсь окремий контекст. У мене є кілька проєктів, тобто я надаю послуги як експертка-консультантка в різних організаціях.
Звісно, основною діяльністю є моя робота муніципальної консультантки гендерно-зумовленого насильства. У цьому контексті я комунікую про систему, структуру в місті, яка має функціонувати. Для того, аби це була система, де будь-яка постраждала особа може отримати, має отримати вчасну допомогу. Всі суб’єкти взаємодії, які повинні працювати на захист постраждалих, будуть знати, як вони повинні реагувати. Зрозуміло, що є закон, яким всі керуються, і я нікому не розповідаю, як це робити. Але бувають такі чутливі моменти, коли я можу когось проконсультувати, підстрахувати, пояснити. Є пряма комунікація, яка в моєму обов’язку. Друга дуже цікава історія - це діяльність з молодіжними просторами в Україні, які тільки відчиняються. Я їх консультую з питань гендерної рівності і соціальної інклюзії. Я пропагую тут чутливий підхід, щоб побудувати молодіжний простір сталим, треба інтегрувати туди оцей гендерний інклюзивний підхід, бо це дозволяє побудувати людино орієнтовану роботу команді внутрішньо і зовнішньо - подбати про безпеку перебування, відчуття тієї молоді, яка приходить.
Олексій: Мені пригадалася одна дуже тяжка історія: в мене був пойнт, коли довелося консультувати людей в інтересах дитини, бо вони не вміли її виховувати. Це кейс із приватної практики. Я зіштовхнувся із запитом консультації щодо виховання. На моє питання я отримав відповідь: ми кричимо, б’ємо, обмежуємо. В якийсь момент я зрозумів, що у мене не вистачає злості, сліві терпіння, щоб пояснити базові речі. Я завжди дуже критично ставлюся до міркувань і мислення. Я почав наводити приклади із закону, що саме заборонене законом. От мені кажуть: ну і що. Це ж люди придумали закон. Добре, непоганий початок. Це погано впливає на дитину, на її майбутнє і навів приклади досліджень. На що я почув у відповідь: дослідження можна фальсифікувати. Ми пішли далі і в якийсь момент я зрозумів, що скільки б я аргументів не наводив, є закони, міжнародні інстанції, міжнародні закони. Абсолютна недовіра до всього світу і сліпе переконання, що я маю рацію. А коли ти запитуєш: а чому все має бути влаштоване так? Тому що мене так виховали.
Яна: І це така залізобетонна думка. Але чому так? Ми виходимо із особистого і впираємося десь в що, в критичне мислення? Як виглядає оцей фільтр?
Олексій: На мій погляд, людина, яка не здатна змінювати свою точку зору відповідно до тієї інформації, яка їй надходить щодо положення речей та світу, то це патологія, як на мене. Тому що від природи людина влаштована так, що вона адаптується до ситуації навколо.