Подкаст «Менталочка» / 2 сезон, 4 епізод
«Менталочка» — подкаст про переживання молоді у час війни. Це делікатні інтервізійні розмови про теперішній інтенсивний досвід, про питання, які сидять у голові і які молодь наважується врешті гучно озвучити.
Ведучими подкасту стали експертка з питань гендерної рівності Яна Пекун та кризовий психолог Олексій Удовенко, які за допомогою розмов намагаються знайти відповіді на поставлені питання. Подкаст реалізовується МолоДвіж Центр. Львів / MoloDvizh Center. Lviv у співпраці з UNFPA, Фондом ООН у галузі народонаселення в Україні.
Apple Podcasts: https://apple.co/3U5NLRu
Google Podcasts: https://bit.ly/3AJEc3I
Spotify: https://spoti.fi/3EzPdG9
SoundCloud: https://bit.ly/3tXDwEb
MEGOGO Audio: https://bit.ly/3nuvTSr
У нашому матеріалі стисло переповідаємо четвертий випуск другого сезону подкасту, який присвячений всеукраїнській кампанії «16 днів проти насильства». У ньому йдеться про природу насильства та інструменти його запобіганню.
Яна: “16 днів проти насильства” - всесвітня інформаційна кампанія, яка була ініційована всесвітнім інститутом жіночого лідерства у 1991 році. Щороку вона привертає увагу до питань гендерно зумовленого насильства і прав людини загалом. Олесю, як давно Україна бере участь в цій кампанії та чи це співпало з активним розвитком систем по запобіганню домашньому і гендерно зумовленому насильству?
Олеся: В Україні цю акцію громадянське суспільство, уряд та органи місцевої влади втілюють багато років, зокрема з підтримкою ЮНФПА - з 2015 року. З кожним роком масштаби цієї акції, рівень залучення людей в містах, громадах зростає. Я працюю в UNFPA майже 4 роки. Навіть за цей невеликий час я бачу величезну еволюцію того, як потужно мобілізується українське суспільство протягом цієї акції, щоб сказати свою позицію проти насильства і висловити свою підтримку тим, хто зазнав чи зазнає насильства зараз. Ця еволюція є природною, бо чим більше ми робимо протягом року, тим більше виникає очікувань і сподівань, що наступного року буде щось масштабніше. Минулого року понад 80 тисяч українців й українок брали участь в “16 днів проти насильства”.
Яна: Як ви вимірюєте, чи працює превенція у вашій роботі?
Олеся: Ті. хто найбільше в бульбашці, найбільше шукають підтвердження тому, що це не бульбашка. Тому ми багато досліджуємо, вимірюємо і намагаємося тримати руку на пульсі великих системних змін, які займають більше, ніж декілька років. Це про зміну ставлень і соціальних норм. Коли починають переосмислювати поведінку оточення і свою. Б’є не значить любить, ревнощі - це не прояв любові. Це не про здорові стосунки. Таке змінорозуміння потребує тривалого часу, щоб це закріпилося в сприйнятті однієї людини і щоб це стало соціальною нормою.
Яна: Виміряти домашнє чи гендерно зумовлене насильство надзвичайно складно через приховану природу цієї проблеми. Ми знаємо про насильство тільки з тих слів, які наважуються озвучити.
Олеся: В умовах війни українці й українки відкладають особисту безпеку й відчуття особистого комфорту на другий план. До соціального контексту додається класичне “не на часі”. Однак безпечне суспільство починається з особистої безпеки.
Молодь від 15 до 24 років - найменш толерантна до будь-яких проявів насильства. Вони не готові терпіти. 84% молоді вважають, що немає виправдання проявам фізичного насильства у шлюбі. Вони вважають, що неприпустимо зберігати сім’ю, якщо в ній є насильство, бо це підриває розуміння того, чим є сім’я.
Яна: Найважче достукатися до кривдника чи кривдниці. Вони відчувають нереалізованість своїх емоцій. Зазвичай ці люди ображені, бо скеровують гнів всередину себе. Вони повинні навчитися виражати агресію іншими способами.