Подкаст «Менталочка» / 2 сезон, 10 епізод
«Менталочка» — подкаст про переживання молоді у час війни. Це делікатні інтервізійні розмови про теперішній інтенсивний досвід, про питання, які сидять у голові і які молодь наважується врешті гучно озвучити.
Ведучими подкасту стали експертка з питань гендерної рівності Яна Пекун та кризовий психолог Олексій Удовенко, які за допомогою розмов намагаються знайти відповіді на поставлені питання. Подкаст реалізовується МолоДвіж Центр. Львів / MoloDvizh Center. Lviv у співпраці з UNFPA, Фондом ООН у галузі народонаселення в Україні.
Apple Podcasts: https://apple.co/3KvxDHX
Google Podcasts: https://bit.ly/3Z0jzdP
Spotify: https://spoti.fi/3xPXJxW
SoundCloud: https://bit.ly/3XStaCc
MEGOGO Audio: https://bit.ly/3nuvTSr
У нашому матеріалі стисло переповідаємо десятий випуск другого сезону подкасту, у якому йдеться про рефлексію року повномасштабної війни, роботу психіки українців й українок, нові цінності для нас і поняття колективної травми.
Олексій: Як ти відчуваєш, чи щось змінилося в тобі протягом цього року?
Яна: Дуже багато. Я відчула свою емоційну зрілість протягом цього року і мені здається, що війна - це настільки потужний стрес-фактор, який стимулює всі процеси дорослішання в тобі. Крім того, що ти відчуваєш відповідальність за свої дії, людей, які тебе оточують, ти розумієш, що життя в самій своїй суті складне і короткотривале. Його цінність усвідомлюється в момент втрати чи коли бачиш, як хтось інший може собі дозволити легко забрати життя. Як ти змінився?
Олексій: Я в терапії особистій з’ясував, що мені складно прийняти той факт, що я змінився, як особистість за цей рік. Пригадую часи до повномасштабної війни і до ковіду. Це відносно спокійні роки, порівняно з тим, що відбувається останні кілька років.
Яна: У першому епізоді ми говорили про те, що життя у стані невизначеності лякає, бо ти не можеш багато контролювати. За цей рік сталося багато трагічних подій. Ми не встигаємо прожити одну колективну травму, коли стається ще одне горе. Наша психіка береже нас, не даючи проживати кожну нову трагедію так емоційно, як попередню.
Олексій: В якийсь момент я зрозумів, що мій мозок адаптувався до дійсності і я перестав дуже гостро реагувати на трагічні події.
Яна: Цей рік показав нам, що у світі є дуже багато зла, яке неможливо осмислити чи осягнути. Ти маєш сприймати те, що виходить далеко за межі твоїх цінностей, норм і розуміння моралі.
Олексій: Коли ми примирюємося із станом справ, то найлогічніше поставити собі питання: “А що я можу зараз зробити?”. І починаємо діяти.
Яна: Схильність до самознецінення дуже руйнівна. Тут важливо бачити цінність своїх дій.
Олексій: Мій хід міркувань в тому, що я роблю максимум, при тому зберігаючи максимум здоров’я, у тому числі й ментального. Якщо я буду вникати в кожну колективну травму, проживати її дуже емоційно, то нікому не буде краще від того, що я розклеюся на декілька днів. Це про рівень самоусвідомлення.
Яна: Коли ти живеш у стані невизначеності, то крім складності планування, є ще момент очікування на перемогу. Ми досі боїмося навіть припускати, коли буде ця перемога, тривожимося, щоб не розчарувати цими очікуваннями людей.
Олексій: Віктор Франкл писав про те, що здавалися і помирали ті, хто жив минулим чи майбутнім. Виживали ті, хто фокусувалися на теперішньому. Якщо ми будемо будувати очікування, то ми приречені. Тому постійна тривога про те, що ж буде в майбутньому, може відволікати від життя, яке відбувається тут і зараз, та від можливості на нього впливати.
Яна: Після нашої перемоги життя не буде таким, як було до війни. Ми виросли й подорослішали як нація, ми усвідомили свою цінність. У нас попереду багато роботи: не тільки з відбудовою, а й з розвитком нових сенсів.
У чому різниця між 24 лютого рік тому і сьогодні? Ми знаємо, як дбати про свою безпеку. Нам більше не треба стояти в чергах до банкомата чи бігати в пошуках укриття.
Олексій: Водночас ми обдурюємо самі себе, вважаючи, що готові до всього. Досвід може допомагати, але сповна працює тільки в тому часі й в тих подіях, де він був здобутий.
Яна: Про що для тебе синдром річниці?
Олексій: Я не маю ілюзій, що всі легко пройдуть це. У нас є умовності в голові, які нас можуть повертати до травматичних переживань. Якщо людина була на 100% готова до подій після 24 лютого 2022 року, то скоріше за все, у неї не сформувалася травма, і все пройде окей. Якщо це було для людини дуже тривожно, стресово, то це буде на неї впливати. Це нормально. І його, як і будь-який інший стресовий період, потрібно пройти гідно, щоб максимально комфортно пережити цей час. Взяти відпочинок на день, піти до терапевта чи присвятити час собі, хобі - це корисні варіанти вирішення такої ситуації.